РОЗДІЛ 1

Джерельна база дослідження та стан наукової розробки теми

 

Джерельна база дослідження

На сучасному етапі розвитку спеціальних історичних дисциплін одним з пріоритетних напрямів досліджень є вивчення та аналіз комплексів маловивчених джерел. Осібне місце серед них посідають джерела історичного зброєзнавства - спеціальної історичної дисципліни, яка вивчає предмети озброєння: ручну зброю, військову техніку та військове спорядження, а також історичні закономірності виникнення, розвитку, використання й поширення їх та пов’язаних з їхнім виробництвом технологій.

У своїй монографії ми намагалися реалізувати концепцію комплексного дослідження, характерного для спецдисципліни, що структурно пов’язана з історичним джерелознавством, послуговується його теоретико-методологічними засадами, а тому залучили значну кількість джерел, представлених писемними, речовими та зображальними пам’ятками.

Використані нами писемні та зображальні джерела - це насамперед оригінальні та опубліковані документи, твори живопису та графіки.

Дослідження побудоване за кількома проблемними напрямами, кожен з яких пов’язаний зі значним масивом архівних джерел. Писемні джерела, використані в роботі, належать до другої половини XVII - початку XVIII ст. Однак до них включені матеріали й інших хронологічних періодів, зокрема фрагменти з текстів більш ранніх джерел. Документи залучені нами для написання монографії, частково зберігаються у фондах Російського державного архіву давніх актів (РДАДА) у м. Москві (РФ). Це, зокрема, справи з фон­дів 124 «Малороссийские дела» та 229 «Малороссийский приказ». Справи 2, 18, 46, 52, 11, 17 описів 1 та 4 фонду 124 і справи 212, 185/14, 190, 194, 217, 538 описів 1 та 5 фонду 229 являють собою відписки російських воєвод в «Оружей- ньій приказ» з приводу приймання військового майна українських міст, відправки захопленої в українських арсе­налах зброї до Росії, інше службове листування у військових справах, а також урядові розпорядження воєводам в Україні з Москви. Стан збереження більшості цих документів задо­вільний.

Добре збереглися справи, що містять відомості про торгівлю залізом різної якості.

Велике значення для нашої роботи мав аналіз неопублікованих та опублікованих даних з «Переписних книг» 1666 р., який дозволив установити наявність виробництва холодної зброї в українських містах. Стан збереження неопублікованих джерел задовільний, окрім «Переписных книг Почепа и Погара».

   Для дослідження шабель української шляхти з метою верифікації даних іконографічних джерел були залучені неопубліковані та опубліковані писемні джерела. Це описи майна конкретних історичних постатей, записи про дарун­ки, військову контрибуцію та ін.

При розробці інших напрямів дослідження залучалися опубліковані джерела, а також посилання на першоджерела з наукових праць, присвячених конкретним історичним проблемам: асортименту українського середньовічного озброєння, цінам на шаблі тощо. Так, «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России...» містять значну кількість матеріалу, що свідчить про вартість окремих ша­бель, місця їх виготовлення, поширеність цього виду зброї тощо.

«Літопис Самовидця» використано як текстове та іконо­графічне джерело. Свідчення сучасників давніх подій

виявилися необхідними у процесі відтворення цілісної картини еволюції шаблі.

Надзвичайно важливий матеріал щодо виробництва та поширення холодної зброї міститься в опублікованих доку­ментах.

Значний масив даних, пов’язаних з виробництвом і якістю кричного заліза, залучено зі збірника документів.

Визначити походження конкретних шабель, простежи­ти їхній непростий шлях до музейних колекцій допомогли каталоги виставок зброї, що зберігаються в Центральному архіві давніх актів м. Вар­шави (Польща), а також каталоги інших музейних ко­лекцій.

Як уже зазначалося, специфіка нашого дослідження по­требувала залучення не лише писемних джерел, а й зобра­жальних.

Так, з метою вивчення типів шабель, зафіксованих на­родною малярською традицією, залучено українські народні картини із циклу «Козак Мамай» (XVIII - початок XIX ст.) із фондів Державного історичного музею імені Д.І. Яворницького (м. Дніпропетровськ) - далі ДІМ та Національного музею історії України (м. Київ) - далі НМІУ.

Для аналізу творів професійного живопису використову­валися оригінали картин з музеїв України та Росії, репро­дукції з альбомів та мистецтвознавчих праць.

У процесі роботи над монографією досліджувалися також ктиторські портрети, картини церковного живопису, гравюри, замальовки окремих художників.

Інформація, що міститься в писемних та зображальних джерелах, допомогла вирішити значну частину завдань з комплексу проблем дослідження. Однак найважливіша роль у розв’язанні кардинальних питань, піднятих у моно­графії (зокрема в аналізі типів середньовічних шабель, поширених в Україні), належить музейним експонатам, які стали речовими джерелами дослідження.

Саме речові джерела склали основну частину наукового фундаменту нашої роботи, у той час як інші типи історичних джерел доповнили та розширили його.

При вивченні різновидів середньовічних шабель вико­ристані музейні експонати з уже згадуваного НМІУ, Черні­гівського історичного музею імені В.В. Тарновського (ЧІМ) - ці збірки започатковані ще колекціями Д.І. Яворницького та В.В. Тарновського, - а також Львівського історичного музею (ЛІМ), державного історико-меморіального заповідника «Козацькі могили» (с. Пляшева, Рівненська область), ДІМ, Харківського державного історичного музею (ХДІМ), Перея­славського державного історичного музею (ПІМ), Держав­ного історичного музею (Москва, Росія) - (ДІММ).

Для аналізу археологічних знахідок під Берестечком ви­користано технічні малюнки та описи, виконані І.К. Свєшниковим.

Розглянуті наукові джерела утворили інформаційний масив, на основі якого вперше у вітчизняній історіографії здійснено спробу спеціально дослідити такий різновид клин­кової зброї, як шабля XVII-XVIII ст.

Стан вивчення проблеми

Для дослідження шаблі як специфічного історичного джерела залучена та проаналізована широка історіографічна база. Специфіка дослідження в галузі спеціальних історич­них дисциплін зумовила необхідність звернутися до історико-зброєзнавчих наукових праць, загальноісторичних, історико технічних, технічних та мистецтвознавчих фахо­вих робіт.

Характеристику та аналіз залучених наукових праць здійснено за проблемно-хронологічним принципом:

-              фахові зброєзнавчі дослідження;

-              історико-технічна та технічна література з проблем ме­талургії та металообробки;

-              дослідження з історії розвитку міст, ремісничого ви­робництва та середньовічних цехів;

-              мистецтвознавчі праці.

Зацікавлення історією зброї та військового мистецтва як темою наукових розробок поширилось на теренах Російської імперії та країн Західної Європи (передусім Німеччини та Австрії) майже одночасно, приблизно із середини XIX ст. Становлення зброєзнавства в Російській імперії пов’язане з виданням у Санкт-Петербурзі військово-наукових часопи­сів «Оружейньй сборник» (1861-1909 рр., за ред. В.Л. Чебишева), «Воєнний сборник» (1858-1917 рр., за ред. О.А. Поливанова з 1899 р.), інших періодичних видань, у яких публікувалися результати досліджень фундаторів зброєзнав­ства: Е.Е. Ленца, М.Є. Бранденбурга, П. фон Вінклера та ін., а також зі створенням ряду фундаментальних праць з військової історії.

Перші масштабні археологічні розкопки, що стали основним джерелом надходжень до музейних та приватних колекцій предметів озброєння, започатковані О.С. Уваровим з 1851 р. Однак тогочасні вчені ще не вміли використовувати археологічні знахідки у процесі планомірного вирішення наукових завдань, здійснюючи тільки більш або менш вдалий опис артефактів.

Зброю, знайдену в курганах різного часу, описували П. фон Вінклер, М.Є. Бранденбург, В.І. Сизов, О.О. Спіцин, В.З. Завитневич та інші дослідники XIX - початку XX ст.

Із зарубіжної літератури XIX ст. варто виділити ґрунтов­ну працю В. Бехайма (У. ВоеЬеіт)17, яка й до цього часу зали­шається фундаментальним довідковим фаховим виданням у зброєзнавстві, що впродовж десятків років залишалися основними посібниками з визначення та характеристики пам’яток зброї ХУІІ-ХІХ ст.

У XX ст. у Російській імперії з’явилися зброєзнавчі ро­боти якісно нового рівня. Це дослідження В.Г. Федорова, Е.Е. Ленца та ін. Ними уведено до наукового обігу фактич­ний матеріал з детальними описами виявлених зразків, розроблені прогресивні методи дослідження тощо.

Проте в кінці XIX - на початку XX ст. зброєзнавство як наука ще остаточно не сформувалося. Тому, незважаючи на великий обсяг охопленого матеріалу та значну інформатив­ну цінність, більшість із названих вище праць усе ж не від­повідають сучасному рівню наукових досліджень, а деяка інформація в них просто застаріла.

Розвиток зброєзнавчої типології завдячує своїми здобут­ками іншій науці - археології, що, як і зброєзнавство, голов­ну увагу приділяє дослідженню речових джерел.

Одним з видатних археологів-зброєзнавців першої поло­вини XX ст. став Ян Петерсен («J. Petersen). У його роботі, що не втратила свого значення й нині, уперше проведено наукову систематизацію археологічних артефактів - мечів. Відомий російський археолог А.М. Кирпичников викорис­тав систему Петерсена для класифікації давньоруських знахідок клинкової зброї, що стало його внеском у подальше розроблення цієї теми. З 20-х рр. XX ст. спостерігається сплеск зацікавленості зброєзнавчими проблемами серед археологів. Одним із перших класифікував скіфські мечі В. Гінтерс (W. Ginters). Його типологія подібна до класифі­кації Яна Петерсена й побудована на аналізі тільки верхів’я та перехрестя мечів, без урахування форми клинка. Ним уперше також детально проаналізовані конструкція та орна­ментація піхов. Пізніші дослідники зброї часто посилалися саме на його праці.

Подальші спеціалізовані зброєзнавчі дослідження, у яких активну участь брали археологи, сприяли широкому, ґрунтовному проникненню археологічних методів аналізу у зброєзнавство. Це пов’язано з тим фактом, що основним предметом досліджень археології завжди були знахідки польових розкопок, до яких належать і предмети озброєння. Так базові археологічні схеми типологізацй артефактів - їх класифікації та серіацй поширились на зброю.

 

  СТРОРІНКУ НАЗАД                                             Читати далі...